Повіяв вітер степовий
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
А був то хлопець молодий,
Його лишень кохати.
Він впав як той сухий листок,
Повік буде лежати.
Летить ворон з чужих сторон,
Та й жалібненько кряче.
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.
Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива.
Бо не одного козака
Сира земля накрила.
|