Повіяв вітер степовий

Повіяв вітер степовий,

Трава ся похилила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий,

Його лишень кохати.

Він впав як той сухий листок,

Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон,

Та й жалібненько кряче.

Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче.

Заплаче мати не одна,

Заплаче й чорнобрива.

Бо не одного козака

Сира земля накрила.