Це нестримне
почуття…воно захоплює двох щасливих людей і несе, немов шалена гірська річка…
Вона то стишує свій хід, то летить нестримно хто зна куди… Як і кохання… Круті
береги не дають закоханим вибратись із цього потоку…
Але настає момент, коли річка з гірської
поступово перетворюється в звичайну, тиху рівнинну річку…яка згодом губиться у
морі…тоді настає щось незрозуміле…настає момент істини…у цьому водоймищі
“спливається ” багато закоханих пар… І тільки одиницям, не багатьом вдається
вирватись з цього моря…і продовжити свій шлях у бурхливій річці кохання…тільки
уже не по лінії річки, а зробивши власне русло…русло, яке ніколи не
закінчиться…яке ніхто інший не зможе змінити…русло, яке нікуди не впадає…
Але це вдається дуже не багатьом…тим, у кого
це почуття іде з глибини душі, з найпотаємніших куточків серця…серця, яке тоді
й б’ється тільки заради цього почуття…
…То ж коли ви відчуваєте ту людину…прихиліть
її ближче до свого серця, щоб воно обєдналося з тим…іншим, якого воно досі не
могло знайти…
