Кохання... Що я знаю, або й
хто інший, знає про кохання..;-)
Все що ми знаємо, це,
напевно, тільки догадки...свої власні думки, яких уже склалося стільки
мега-над-багато, що вони об’єднуються подібними ідеями...і виникають цілі
“культи”.
Наприклад, щодо мене, так я
знаю, що воно приходить зовсім несподівано, раптово, коли зовсім його не
очікуєш... Вражає до глибини душі, наче й справді Амур стріли пускає, які,
швидше за все, змочені у сильнодіючий яд...яд, що діє на все...на розум, думки,
віру, навіть інколи й справді вражає як справжній яд — фізично!!! І ти вже не
просто живеш - ти літаєш. Десь далеко-далеко у хмарах, високо в небі, в мріях,
в думках...Кохання дає крила - величезні білі й пухнасті крила, що підіймають
тебе над землею...високо в небо...переносять в інший світ...
І живеш уже не тільки для
себе, а й для своєї половинки.
У щасті і горі, у радості і
печалі,у багатстві і бідності...завжди разом.
І скільки б не було
труднощів попереду - справжнє, чисте, прозоре й відверте кохання все витримає,
все подолає...
А головне щоб це кохання
було взаємне...щасливе. Саме це почуття вчить думати про інших, не бути
егоїстом. ВОНО ВЧИТЬ ВІДЧУВАТИ один одного і дарувати цілі світи зовсім
безкорисно, адже кохання йде від серця і не підкорюється ні обставинам, ні
розуму!;-)
